Правильна стратегія генетичного вдосконалення стада й утілення гнучкої селекційної програми з надійним партнером забезпечать господарству успіх.
Головне завдання молочного підприємства в тому, щоб підтримувати в стаді економічно обґрунтовану кількість тварин з оптимальною продуктивністю. Водночас фахівці стверджують, що в Україні немає стада, у якому худоба має однаковий генетичний рівень, навіть серед ферм, що експортували чистопородне поголів’я. Чому так? Бо, придбавши чистопородних тварин, у господарстві вирішили, що далі поліпшувати генетику не потрібно. Такі ферми на певному етапі почнуть втрачати ефективність.
Насправді селекційно-племінна робота над поголів’ям має тривати завжди, стверджує голова правління компанії «Полтаваплемсервіс» Валентин Грабко. «Для якісного відтворення стада потрібна правильна організація первинного зоотехнічного обліку, система моніторингу стада та висококваліфікований, мотивований технік із відтворення стада, — зазначає він. — Аналіз даних дає можливість побачити, які виробничі чи продуктивні показники „просідають”, і вирішити, які ознаки худоби потрібно вдосконалити, відповідно, яких бугаїв-плідників підбирати».
Господарства, що працюють за таким алгоритмом у селекційно-племінній роботі, мають стабільні результати з продуктивності стада й здорове поголів’я.
Лояльність до бренду
Як один із прикладів успішної селекційної роботи можна навести діяльність ДП ДГ «Степне» на Полтавщині. Господарство утримує 420 дійних корів української чорно-рябої молочної породи й має племзавод по цій породі корів. Серед корів є 12й 13-тисячниці, в багатьох надої не опускаються нижче за 10 тис. літрів. Середні річні надої на корову тримаються на показниках 7000–7200 кг, жирність молока становить 3,6–3,7%. Господарство отримує в середньому понад 85 телят на 100 корів. «Нам вдається досягати успіхів в організації належної, стабільної селекційної роботи завдяки співпраці з фахівцями „Полтаваплемсервіс”, яка триває вже 40 років», — наголошує Петро Сокирко, директор ДП ДГ «Степне» Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН.
Господарство віддає перевагу давньому партнеру, аргументуючи тим, що підприємство не просто пропонує перелік продукції, а ставиться до їхнього стада, як до свого. «Вони знають про кожну нашу корову чи теличку не менше, ніж ми, і застосовують індивідуальний підхід у підборі племінних бугаїв-плідників, — зазначає Петро Григорович. — Натомість інші виробники спермопродукції часто обмежуються тим, що надають каталог, а ти сам маєш аналізувати, порівнювати й вибирати бугаїв». Ще один аргумент на користь полтавських селекціонерів — їхня продукції значно дешевша, ніж в інших».
Нині в господарстві прагнуть покращити середні надої та закріпитися на позначці не менше як 8 тис. літрів із жирністю не меншою за 3,7%. Тому головні вимоги до бугаїв насамперед стосуються продуктивності їх нащадків та якості молока. «Чим більша продуктивність корови — тим складніше її утримувати. Корова — це невеличкий завод із виробництва молока, результативність роботи якого залежить від багатьох чинників, — пояснює пан Петро. — Найменше відхилення чи то в утриманні, чи в балансі кормів по поживних речовинах призведе до того, що корова дуже швидко „знайде” собі якусь хворобу і термін її життя скоротиться». Крім того, існує зв’язок між продуктивністю і жирністю молока: досягнути 3,5% жирності молока за продуктивності 10–12 тис. літрів — досить проблематично. Також потрібно зважати на баланс цих показників з економічного боку, адже молоко потрібно не лише виробити, а й вигідно реалізувати, враховуючи уподобання споживачів. Варто врахувати й іншу взаємозалежність: чим більше молока дає корова — тим складніше отримати від неї телятко. Натомість продуктивність, якої прагне досягти господарство, дає можливість оптимально працювати над відтворенням стада й отримувати здорове поголів’я.
Також, обираючи бугаїв-плідників, ураховують їх екстер’єр, особливо у разі осіменіння первісток: якщо великий плід, виникають проблеми в розтеленні й зростають виробничі відходи. «Критеріїв може бути багато, і фахова допомога селекційної компанії сприяє правильному вибору бугая», — зазначає Петро Сокирко.
Правильний підбір бугая — це тільки половина успіху, адже вихід телят на 100 голів великою мірою залежить від кваліфікації техніка з запліднення. У «Степному» працюють два фахівці, які знаються на всіх тонкощах своєї справи. Підвищити свою кваліфікацію чи дізнатися про передовий досвід вони можуть на навчаннях і конкурсах, які організовує «Полтаваплемсервіс».
Спільні цінності
У компанії «Вітчизна», що веде молочне тваринництво на Полтавщині понад 20 років, роблять ставку на генетику, бо переконані, що ефективність молочної ферми на 70% залежить саме від неї. Господарство утримує 730 голів, із яких 330 — дійне стадо, і виробляє молоко ґатунку екстра з високими показниками жиру й білка.
Підприємство має два племінних статуси: з розведення корів української чорно-рябої молочної й голштинської порід. Їх нетелів купують господарства з різних областей України і повертаються за наступною партією, адже за продуктивністю вони не поступаються тваринам, ввезеним з-за кордону. «Наше базове високопродуктивне поголів’я — це нащадки бугаїв „Полтаваплемсервіс”. Завдяки фаховій допомозі та консультаціям працівників цієї компанії ми отримали статус племінного. Тому всі досягнення вважаємо результатом нашої співпраці», — наголошує Лілія Шмиголь, головний зоотехнік ТОВ «Вітчизна».
Середня продуктивність голштинів за 305 днів лактації — 9,8 тис. літрів. Рекордистки — доньки полтавського бугая-плідника Зураба — за аналогічний період дали понад 13 тис. літрів молока. Головні критерії, які господарство висуває до бугаїв-плідників, — це продуктивність дочок і тривалість продуктивного життя. Тому в партнери вибрала дві селекційно-генетичних компанії — «Полтаваплемсервіс» і CRV, які роблять акцент на продуктивне довголіття тварин. Як результат — річні надої господарства проти минулого року зросли на 2,6 кг молока на тварину.
«Генетика, вирощена в Україні, адаптована до наших природно-кліматичних умов, тварини мають міцніше здоров’я, як порівняти із закордонними, і не мають проблем із ратицями, які ми спостерігаємо в канадської чи американської селекції», — аргументує пані Лілія. Так, використання сексованої сперми відомої американської селекції показало в господарстві високу запліднювальну здатність, але нащадки не задовольняють вимоги по екстер’єру, бо мають певні похибки з постановки ніг, що зумовлюють схильність корови до кульгавості. «Американці роблять акцент на продуктивності, але їх не цікавить тривалість продуктивного життя, — наголошує фахівець. — Тому господарства мають вибір: або балансувати з рідною й закордонною генетикою і отримувати здорових мам і телят, які забезпечать господарству молоко та повноцінне оновлення стада, або робити ставку тільки на закордонну селекцію й отримати високу продуктивність, але втрачати кошти на лікуванні й вибракуванні тварин, мати дефіцит власних генетичних ресурсів».
Крім того, приваблива цінова політика вітчизняної компанії (до прикладу, вартість спермодози бугая Зураба — близько 77 грн, а закордонної сперми коливається в межах 180–250 грн) знижує собівартість телят. Щодо вибору форми генетичного матеріалу, то у «Вітчизні» віддають перевагу гранулі: її середній відсоток запліднення за кілька років становить по коровах понад 63% і по телицях — 75%, у той час як запліднення паєтами закордонної селекції дає 45 і 62% відповідно.
Торік компанія успішно пройшла переатестацію як племінне господарство і планує надалі покращувати показники, зокрема, закріпити за стадом бугаїв-плідників, які сприятимуть зменшенню хвороб на мастит і покращать стадо за екстер’єрним показником.
Лариса Степанушко
журнал The Ukrainian Farmer, серпень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.