Для створення високопродуктивного стада великої рогатої худоби потрібні роки комплексної роботи, бо генетика – це лише 25% успіху, а 75% – це паратипічні чинники: утримання, годівля, профілактика захворювань, людський чинник тощо. І вони мають відповідати всім ветеринарно-технічним стандартам.

На цьому наголосив голова правління АТ «Полтаваплемсервіс» Валентин Грабко в інтерв’ю журналу The Ukrainian Farmer.

«В Україні є господарства, що мають селекційні програми та ведуть селекційно-племінну роботу на високому рівні, – зазначив він. – А  чимало таких, що використовують для запліднення корів доморощених бугаїв чи низькоцінних тварин, придбаних на сусідніх фермах». І це – крок назад, адже генетика – не сезонна наука, вона створюється роками, підкреслив Валентин Грабко.

«Якщо цю специфічну справу на фермі веде малокваліфікований чи не вмотивований зоотехнік, він стане легкою жертвою для менеджерів із красивими каталогами, які переконують, що після застосування їхньої дорогоцінної сперми молоко потече рікою, – зауважив він. – Для ефективної роботи господарі та спеціалісти ферми обов’язково мають рахувати витрачені фінанси на кожну спермодозу та плідне осіменіння, моніторити інформацію про продуктивність у господарствах, які працюють з іншими племпідприємствами».